Ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому; Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, Ще у нашій Україні доленька наспіє. Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж ворогами. Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. П. Чубинський
ОЙ ТИ, НЕНЬКА-УКРАЇНА
Ой ти, ненька-Україна, Я тебе кохаю, В свiтi кращої країни Я не знаю. Чорне море, степ широкий, Зеленi Карпати, I пiд небом синьооким Стежина до хати.
Ой ти, сонечко ласкаве, Свiти Українi, Бiльше щастя, бiльше слави Для дочок i синiв. Вони вчора, позавчора На Днiпрi i в полi Через працю, через горе Добувались волi.
Ой тому сьогоднi треба Нам i нашим дiтям Пiд блакитним мирним небом За неньку радiти. Прикрашати, пестувати I мiста i села, Гарну пiсню заспiвати Для друзiв веселих.
Ой ти, ненька-Україна, Я тебе кохаю, В свiтi кращої країни Не шукаю. Чорне море, жовте поле, Зеленi Карпати, I не зможу я нiколи Iншу покохати. Козорез Леонид Иванович
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Конституцію читають Тато, мама і дідусь, Я на неї теж дивлюсь, Сторінки перегортаю. Гарна книжка і цікава, Всіх добра навчає І дарує людям право, Від зла захищає. Скоро я навчусь читати І сам прочитаю, Бо вже дуже хочу знати, Які права маю.
ДОБРИЙ ДЕНЬ, УКРАЇНО МОЯ!
Струмок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, мов свічечка. Хвилюють, малюють, квітують поля – Добридень тобі, Україно моя! П. Тичина
НАШ РІДНИЙ КРАЙ
Щоб довелося мандрувати – Піти по рідній всій землі: У кожне місто завітати, У кожнім побувать селі, -
То навіть би за сотню років Цього б не встигли ми зробить: Простори в нас такі широкі, А міст і сіл – що не злічить! М. Познанська
У РІДНОМУ КРАЇ
Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий води. Без рідної мови, без пісні, Без мами збідніє, збідніє земля назавжди. М. Бакая
УКРАЇНА
Дужче і дужче кругом Пісня гримить солов'я. Гори мовчать над Дніпром Це — Україна моя.
В небі шумлять літаки, Коні залізні — в полях. Гордим розливом ріки Цвіт весняний по садах.
Світлі ідуть матері, Зір їх красою сія. Сонце і пісня вгорі, Це — Україна моя. В. Сосюра
ЖУРАВЛИК
З далекого краю, З далеких світів Журавлик на крилах Додому летів, Минав океани, Ліси і моря, Вдивлявсь крізь тумани: - Чия це земля, Чиї це долини, Чиї це луги, Чию це калину Гойдають вітри! Впізнав батьківщину: - Моя це земля, Моє тут гніздечко І мова моя. Л. Пилип’юк
МІЙ КРАЙ
Україна — край мій рідний Від Кавказу по Карпати, І веселий, і свобідний, І великий, і багатий.
Де є в світі кращі ріки, Як Дністер, Дніпро-Славута? Хто покине їх навіки, Тому в серці вічна смута.
Де є в світі кращі гори, Де таке повітря свіже? Де шумлять так гарно бори І хвилює спіле збіжжя?
Де ясніше сонце світить, Де гарніше зорі сяють? Де ж солодше пахнуть квіти — Як у нашім любім краї! Р. Купчинський
ПРО НАШУ УКРАЇНУ
Ми дуже любим весь наш край, І любим Україну, Її лани, зелений гай, В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні Співає між гілками: Та й ми співаємо пісні - Змагається він з нами! М. Познанська
МАТИ-УКРАЇНО!
Перше наше слово з нами повсякчас, Мати-Україно, ти одна у нас! Ниви і діброви, і садів окрас — Рідна мати Батьківщино, Ти ж одна у нас!
Хай же мир і дружба поєднають всіх, І дзвенить дитячий безтурботний сміх. Нам зоріє доля світла і ясна. Рідна мати Батьківщино, Ти ж у нас одна! М. Сингаївський
ПРАПОР
Прапор — це державний символ Він є в кожної держави; Це для всіх — ознака сили, Це для всіх — ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм: Синє — небо, жовте — жито; Прапор цей оберігаєм, Він — святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо, Ми з ним дужі і єдині, Ми навіки вже — народом, Українським, в Україні. Н. Поклад
ПРАПОР
Синій, як море, як день, золотий — З неба і сонця наш прапор ясний. Рідний наш прапор високо несім! Хай він, уславлений, квітне усім!
Гляньте, на ньому волошки цвітуть, Гляньте, жита в ньому золото ллють. З жита й волошок наш прапор ясний. З неба і сонця, як день весняний. О. Олесь
НАШ ПРАПОР
Небеса блакитні Сяють з глибини, А пшеничні й житні Мерехтять лани.
Образ цей не зблідне, Хоч минуть жнива. Це знамено рідне – Злото й синява.
Прапор наш, як літо, В сонці майорить. По долині – жито, По горі – блакить.
Прапор наш – не битва, Не рушничний дріб: По горі молитва, По долині – хліб. Д. Павличко
ПІД РІДНИМ ПРАПОРОМ
Стань під прапор синьо-жовтий — Стяг відважних прабатьків, Доторкнися позолоти Запорозьких козаків,
Доторкнися голубизни Патріотів-вояків. Стань під прапором Вітчизни Серед гордих юнаків.
І засяє над тобою Найдорожче із клейнод, Шануватимеш з любов'ю Рідну армію і флот,
Будеш гордим за чесноти Героїчних прабатьків. Стань під прапор синьо-жовтий Запорозьких козаків.
ГЕРБ
Наш герб — тризуб, Це воля, слава й сила; Наш герб — тризуб. Недоля нас косила, Та ми зросли, ми є, Ми завжди будем, Добро і пісню несемо Ми людям. Н. Поклад
УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР
Вітер весняний на площах Стяг український полоще, В прапорі – просинь небесна, Золото поля чудесне.
ТРИЗУБ
Наш герб — тризуб. У ньому сила Отця небесного і сина. Уважно придивись до нього — На Духа схожий він Святого, Що голубом злетів з небес І у людських серцях воскрес. Тризуб, немов сім'я єдина, Де тато, мама і дитина Живуть у мирі і любові На Україні вольній, новій. В. Паронова
РІДНА ХАТА
Різні в світі є країни, Різні люди є у світі, Різні гори, полонини, Різні трави, різні квіти.
Є з усіх одна країна, Найрідніша нам усім, То — прекрасна Україна, Нашого народу дім.
Там шумлять степи безкраї, Наче вміють говорити, Там ясніше сонце сяє, Там солодше пахнуть квіти.
Різні в світі є країни, Гарні є і є багаті, Та найкраще в Україні, Бо найкраще в рідній хаті.
Я - УКРАЇНКА
Я - українка! Горджуся й радію, Що рідною мовою Я володію, Шевченковим словом Умію писати Слова мелодійні І вірші складати. Я - українка! Живу в Україні, На вільній, єдиній Моїй Батьківщині, Де все мені в радість: Ліси і садки. Озера й річки, І глибокі ставки, Лани неосяжні, І гори, й долини, Цвіт білосніжний У лузі калини. В душі моїй солодко Грає сопілка, Бо я з України, Бо я - українка! О. Василенко
Я ДИТИНА УКРАЇНСЬКА
Я дитина українська, Вкраїнського роду, Українці – то є назва Славного роду.
Україна – то край славний, Аж по Чорне Море, Україна – то лан пишний І степи і гори.
І як мені України Щиро не кохати? Мене ненька по-вкраїнські Вчила розмовляти.
І як мені України Щиро не любити? Мене вчили по - вкраїнські Господа молити.
За свій рідний край і нарід Я Господа молю: Зішли, Боже, Україні І щастя і долю! Ю. Шкрумеляк
Догори